Фир - Безодня

Люба подивись но на мене;
Поглядом з чистої бронзи;
Допоки я пью свою каву солону;
Бо в ній твої сьози;
Втрачаю кожен твій зроблений подих;
Вдихаючи попіл що зцілює сутність;
Знов на кінцевій як;
Порожній потяг;
Я все іще мрію побачити море;
Не питай мене куди все зникло;
Те сяйво що навіть без світла;
Огортало моє сіре місто;
Багаю не питай мене куди все зникло;
Холод зітре моє сталеве сердце;
Всі ті вірші що у твому полоні;
Гасова лампа вже не займеться.