Максим Бородін - А я без неї неначе без шкіри

А я без неї неначе без шкіри.
А я без неї не маю причини.
Причини гоїти рани болючі свої день за днем.
А я по снігу по білому босий.
Піду до неї, якщо лиш попросить.
Вона собою мене відігріє і холод мине.
Понурі ліхтарі дивляться услід.
Ви що не говоріть - без неї це не світ.
Лягла на місто ніч і над головой блищить.
Небесне просо.
Я стільки зарікався, знову закурив.
Я стільки намагався, так і не зумів.
Не думати про ту одну яку я полюбив.
Це так не просто.
А я без неї неначе без шкіри.
А я без неї не маю причини.
Причини гоїти рани болючі свої день за днем.
А я по снігу по білому босий.
Піду до неї, якщо лиш попросить.
Вона собою мене відігріє і холод мине.
Вона моє проміння що світить у вікно.
Без неї я каміння яке іде не дно.
Без неї все не так, без неї дні мої у тьмі.
Не видно сонця.
Чи може без коріння тополя прорости?
Чи дійдуть без адреси закоханим листи?
Чи можна без частини себе далі жить мені?
А я без неї неначе без шкіри.
А я без неї не маю причини.
Причини гоїти рани болючі свої день за днем.
А я по снігу по білому босий.
Піду до неї, якщо лиш попросить.
Вона собою мене відігріє і холод мине.
А я без неї неначе без шкіри.
А я без неї не маю причини.
Причини гоїти рани болючі свої день за днем.
А я по снігу по білому босий.
Піду до неї, якщо лиш попросить.
Вона собою мене відігріє і холод мине.
А я без неї неначе без шкіри.
А я без неї не маю причини.
Причини гоїти рани болючі свої день за днем.