ROPAN, BALSAM - Фенікс

Діти годували фенікса з руки він знову відродився вулицями міста;
Пролітає я відчуваю його жар в полі зору подихом війни птах;
Осушує землю де за межею миру жах дайте чистої води напитися;
Дайте рідній землі уклонитися дайте хоч роси щоб умитися;
Страх втомився по моїй шиї витися дайте чистої води напитися;
Дайте рідній землі уклонитися дайте хоч роси щоб умитися;
Страх втомився по моїй шиї витися дорогу замело не видно краю;
Куди веде цей шлях на жаль не знаю заплющую очі і взлітаю;
Дорогу замело не видно краю куди веде цей шлях на жаль не знаю;
Заплющую очі і взлітаю в полоні часу все стає таким крихким;
Холодний вітер проникає у думки я не чекаю і не хочу бачитись ні з ким;
Довкола плітки ми же наче сімʼя із темряви благаю виведи мене;
Ми загубили серед катакомб едем свій там кожний птах горів вогнем;
Тепер лише сірим вугіллям тліє але прийде день там крила розправиш де холодом віяло всім;
Даючи тепло якого не вистачало повертаючи втрачений голос німим;
Кажуть люди що коли тебе немає ти мандруєш поміж світів;
І на вершинах вкритих вічними снігами розтоплює усе твоя гаряча тінь;
Дорогу замело не видно краю куди веде цей шлях на жаль не знаю;
Заплющую очі і взлітаю дорогу замело не видно краю;
Куди веде цей шлях на жаль не знаю заплющую очі і взлітаю.