Павло Табаков - Вона не знає молитви

Вона не знає молитви,;
Просто ворушить губами.
І сіється сніг чи порох;
На вії, мокрі від сліз.
Просто їй хочеться жити;
Поміж людьми й голубами,;
Коли на екрані титри;
І світ іде під укіс.
Вона промовляє: "Боже...".
А далі - слова змішались.
Бог же найкраще знає;
Тих кілька класичних фраз.
Про що їй його просити,;
Коли вже ніхто не зможе;
Перемотати стрічку;
Чи дати чіткий наказ?
Вийти якоїсь миті;
На провінційнім пероні,;
А там - не зима, а вишні,;
На вії летить снігоцвіт.
Вона не знає молитви.
Її промовляє Всевишній.
Він голубам хліб розкришить;
І далі піде на схід.
Вона не знає молитви...
Він голубам хліб розкришить;
І піде на схід...